Виховання всебічно розвинутої особистості

 

Розбудова української держави ставить на порядок денний надзвичайно важливе і невідкладне завдання — виховання нового покоління, здатного не тільки осягнути загальнолюдський зміст сутності існування людини, а й творчо вирішувати їх згідно з духом свого часу.

У наші дні проблема організації виховного процесу набула особливої актуальності й гостроти через ряд обставин. Перша пов’язана з усвідомленням найвищої цінності, якою є Людина, її життя. Друга зумовлена тим, що сучасне покоління живе на зламі епох, зміна яких пов’язана з динамічними процесами у певних структурах життя, і розвивається двома шляхами: відторгнення застарілих форм життя, що чинять опір змінам, і формування нових цивілізованих засад життєдіяльності.

Важливість суспільної ролі соціального педагога  зумовлюється тим, що освіта є тим соціальним інститутом, через який проходить кожна людина, набуваючи при цьому рис особистості, фахівця, громадянина. Завдяки діяльності вчителя, підкреслюється у Цільовій комплексній програмі «Вчитель», реалізується державна політика створення інтелектуального, духовного потенціалу нації, розвитку вітчизняної науки, техніки і культури, збереження і примноження культурної спадщини й формування людини майбутнього, а також забезпечується конституційне право громадян України на здобуття повної загальної середньої освіти. Усе це вимагає якісної підготовки вчителя, його професійного удосконалення і діяльності у сфері найважливіших державних інтересів.

Як вихователь учитель постійно перебуває у різноманітних педагогічних ситуаціях, де від нього вимагається вміння самостійно приймати рішення, організувати виховний процес у дитячому колективі на основі співробітництва, співдіяльності і співтворчості.

Аналіз практики роботи сучасної школи свідчить, що діяльність соціального педагога щодо створення системи національного виховання учнів вимагає нового підходу до методики практичної реалізації концепції формування громадянина — творчого, активного, здатного розв’язати як щоденні виробничі, так і масштабні завдання, що забезпечують поступ нації.

Виховання такої особистості вимагає всебічної підготовки спеціалістів, яка не

може будуватися лише на засвоєнні готових знань. Вона передбачає формування у них умінь і навичок застосовувати теоретичні знання на практиці, розвивати творчі здібності особистості. Нині йде пошук ефективних форм і засобів підвищення рівня підготовки спеціалістів щодо  здійснення виховного процесу в загальноосвітньому навчальному закладі.

Шкільний вік — пора інтенсивного формування особистості, становлення свідомого «Я». У цей період у людини закладаються усі ті якості, особливості, які потім усе життя визначатимуть її світосприйняття, характер мислення, творчі здібності, реакцію на все оточуюче, вчинки, поведінку. Особистістю людина стає не відразу, вона визріває поступово, і в її формування бере участь багато чинників. Не останнє місце серед них посідає процес виховання (схема «Від маленького людського «я» — до високодуховної творчої особистості»).

Виховання — це складна і багато в чому не визначена система, тісно пов’язана  із суспільством та його реаліями. А нинішні реалії вимагають переходу від пріоритетної цінності знань до пріоритетності індивідуального досвіду дитини, до пошуку шляхів формування її життєвої компетенції. Особистісно орієнтований підхід поєднує виховання та освіту  в єдиний процес допомоги, підтримки, соціально-педагогічного захисту, розвитку дитини, підготовку її до життєтворчості.

Сьогодні гостро виступають проблеми взаємин особистості і колективу, їх взаємовпливів (розвиток громадського суспільства будується як взаємодія суб’єктів); проблеми духовності молодого покоління (мова йде про втрату ідеалів попередніх поколінь, по деякий вакуум у царині моралі);  проблеми впливу мас-медіа на особистісне ставлення дітей та проблеми виховання дітей у сім’ї (змінюється статус, склад сім’ї, її функції; виховання в  сім’ї залежить від соціальних контекстів).

У школі впродовж багатьох років склалася система виховної роботи, яка на принципах гуманізму, демократизму, єдності сім’ї і школи, спадкоємності поколінь забезпечує здійснення національного виховання, спонукає до утвердження педагогіки особистості, сприяє формуванню в учнів навичок самоосвіти, самоаналізу.

Особистісно орієнтована модель виховної роботи ставить у центр особистість дитини, а педагог спільно з психологом, вивчаючи індивідуальні та соціологічні особливості дитини, її родини, здійснює в процесі співпраці комплексний виховний вплив, спрямований на виховні завдання школи і відповідно на виховні завдання на державному рівні.

Як сказав В.О. Сухомлинський, «дитячий колектив лише тоді стає виховною силою, коли він возвеличує кожну людину, стверджує в кожнім почуття власної гідності, поваги до самого себе».

                    

Особистісно орієнтована  модель виховання

 

              

 

У своїй роботі із учнівським колективом пріоритетними вважаю вивчення індивідуальних особливостей кожної  дитини та її родини: формування високодуховної особистості спільно з родиною на кращих родинних традиціях, розвиток творчих обдарувань і здібностей.

Спрямовую роботу  на створення банку даних про учнів, їх родини, на детальне вивчення мікроклімату сім’ї , матеріально-побутових умов. В процесі цієї роботи здійснюються  індивідуальні бесіди з батьками  і дітьми, проводиться анкетування серед батьків і учнів, рейди «Учень вдома».

Необхідним вважаю у вивченні дітей спільну роботу з психологом. Психологічні дослідження, тестування допомагають у виявленні рівня комунікативності учня, мотивів навчальної діяльності, самооцінки, темпераменту, особливостей мислення, пам'яті, допомагають діагностувати  емоційно-вольову сферу. 

Крім спеціальних психологічних досліджень  проводив  анкетування: «Мої друзі», «Мій улюблений урок», «Мій улюблений вчитель», «Що мене тривожить?», «Що нас об’єднує?», «Чи вміємо ми бути вимогливими до інших і до себе?», «Чи дружний ми колектив?», «Я і мій клас». Зазвичай  проводжу  бесіду-самоаналіз «Мій особистий ріст за літо», бесіду-пораду «Почни навчальний рік із вірою у себе».

Привчаю  учнів до виконання доручень. Кожен учень має можливість вибрати справу до душі, але оскільки всі діти активні, ініціативні, то їм цікаво виконувати різні доручення.  

Великого значення надаю розвиткові індивідуальних творчих здібностей учня. Проводжу  години тематичного спілкування, на яких намагаємося спонукати учнів до розвитку їх загальнонавчальних знань і вмінь. А також формуємо потяг до творчості, виховуємо естетичні смаки, прагнення удосконалювати свої здібності. Так, години тематичного спілкування переконує дітей, що талант, обдарування вимагають великої праці над собою, цікавими історичними фактами, прикладами із життя доводить, що, доклавши зусиль, можемо досягти справжніх вершин у розвитку особистості.

Таким чином спонукаємо дітей до самовиховання і самовдосконалення, що є необхідними складовими особистісно орієнтованої моделі виховання.

Чи не найважливішою ланкою кращих моральних рис особистості, формування

духовності — якості складної багатокомпонентної, багатогранної. Розпочав роботу зі знайомства дітей 5-х класів з Кодексом школяра. Роз’яснюючи кожне правило Кодексу, підводжу дітей до розуміння важливості формувати в собі духовні якості — чесність, порядність, гідність, скромність, повагу до старших. Виховую почуття гордості і відповідальності за це  високе звання. Далі поступово в процесі роботи розширюю поняття учнів про духовність і формуємо переконання і потребу  в найкращих морально-етичних засадах — людяності, совісті, честі, повазі до поглядів і переконань інших, прагнення робити  добрі вчинки.

Духовність і громадянськість, на мою думку, невід’ємні складові формування особистості, тісно пов’язані між собою, бо виховання любові до своєї землі, історії, мови, культури свого народу — це виховання в дусі національних пріоритетів, національної самосвідомості як органічної частини загальнолюдських цінностей.

Тому вважаю  необхідним знайомити дітей зі споконвічними традиціями українського народу, які дають безцінний приклад для морального виховання. Так,  провів бесіду з учнями 6-7 класів на народознавчій основі «Гостинність українського народу», де познайомив учнів із традиційними моральним  засадами української молоді, на прикладі народної моралі виховую у дітей  гідність, честь, благородство у взаємостосунках.

Але виховати духовність, на мою думку, не можливо без батьків, бо саме вони на сучасному етапі мають забезпечити достатні умови для розвитку особистості дитини, зрештою, з сім’ї, від батьків дитина виносить свій перший життєвий досвід.  Антон Семенович Макаренко відмічав, що виховання є процес соціальний у найширшому розуміння цього слова. Виховує все: люди, речі, явища, але насамперед і найбільше ― люди. Із них на першому місці ― батьки і педагоги.  Педагогічні погляди А.С. Макаренка і нині не втратили своєї актуальності.

Тому важливим чинником особистісно орієнтованого виховання вважаю родинну педагогіку і рекомендую класним керівникам максимально використовувати її елементи у педагогічній діяльності. Форми роботи  з батьками практикуємо різні: лекції, анкетування, індивідуальні бесіди й аналіз особистості, зустрічі в сім’ї, відкриті уроки і виховні заходи, батьківський всеобуч. Підсумком щоденної клопіткої роботи стають родинні свята.

Учні здобувають  знання про людей, про уміння жити серед людей, вчаться цінувати свою родину, пишатися своїми предками, будувати взаємостосунки  з іншими, долати життєві труднощі, бути гідним свого роду, тобто будують свій духовний світ на кращих зразках.

Особистісно орієнтований підхід до виховання не можливий без особистості учителя, адже краще від слів навчає живий приклад. Тому у виховні роботі намагаюсь дотримуватися таких заповідей:

Ø навчаючи інших — навчаюсь  сама; пам’ятаю: учнів захоплює висока культура педагога, знання предмета;

Ø без любові до дітей немає класного керівника; ні посада, ні звання, ні освіта не зарадять;

Ø шукаю в учневі хороше;

Ø стежу за тим, щоб мої слова  не розходилися з ділом;

Ø справедливість — головна риса педагога;

Ø спостерігаю постійно за змінами в особистості учня;

Ø намагаюсь  все бачити, та чогось не помічати; усе чути, та чогось не дочути; бути з учнями поруч, але трішечки попереду.

Виховуючи особистість учня доцільно використовувати організовані методичні шляхи розв’язання виховних завдань. А.С. Макаренко говорив: «Метод ― інструмент дотику до особистості».

Під методами виховання в сучасній школі розуміють способи взаємозв’язаної діяльності вихователів і вихованців, спрямованої на розв’язання завдань будівництва незалежної держави.

У формуванні суспільної свідомості учнів використовуємо групу методів виховання: пояснення, розповіді, бесіди  на етичну, естетичну, політичну, пізнавальну тематику з наведенням конкретних прикладів, лекції, диспути.  К.Д. Ушинський підкреслював, що у вихованні не можна обмежитися тим, що дитина наслідує і копіює. Необхідно досягти того, щоб кожна особистість розвивалася своєрідно, як особлива, неповторна індивідуальність.

 

 

Схема вивчення особистості школяра

       

 

Позашкільні зв’язки                    Учень                   Сімейно-побутові   

               та заняття                                                                          зв’язки

                                                    загальні відомості

 

                                             здоров’я і фізичний розвиток

 

                                             спрямованість особистості

 

 

 

       інтереси               відношення до        відношення з        відношення до

       та нахили               навчання та             колективом                   себе

                                             праці                       класу

    

 
 

 

    вольові, емоційні      рівень пізнавальних можливостей, здібностей

                   
         

 

 

 

 

                         уява       навчальні       увага         пам'ять             творчі        

                                          здібності                                               здібності        

 

Методика виховання особистості та  колективу базується на залученні учнів до спільної діяльності на спеціальних прийомах стимулювання діяльності, згуртування групи. До них належать такі:

а) вміла постановка вимог до учнів;

б) виховання учнівського активу з допомогою консультування, психологічної підтримки, обміну досвідом, організації і контролю;

в) організація перспективи життя (система перспективних ліній за А. Макаренком) – організація завтрашньої радості: постановка близьких, середніх і далеких цілей, які стимулюють рух, розвиток колективу.

г) принцип паралельної дії; д) створення традицій;

е) оптимістичний мажорний тон, почуття впевненості, захищеності кожного члена колективу;

є) принцип відповідальної залежності у колективі.

Ці стосунки переважно мають характер ділової співпраці. Поряд з ними існують міжособистісні – це стосунки вибіркового характеру, побудовані на взаємній симпатії, інтересах, дружбі, почуттях.

Тому теорію і методику колективного виховання необхідно бачити в історичній перспективі. Поряд з розвитком колективістських стосунків учителю необхідно займатися індивідуальним вихованням і формувати у дітей психологічні знання і уміння взаємодіяти, емпатію, культуру спілкування, взаємоповагу, етику міжособистісних стосунків. Для цього потрібно використовувати не тільки педагогічні методи, але й психологічні, психотерапевтичні методики: рольові ігри, аналіз ситуації, групові дискусії. Такий підхід збагачує теорію колективу, знижує негативний ефект колективного виховання, який проявляється при його догматизації.

 

  • ___Кам'янець-Подільський, вул. Злагоди, 27Б
  • ___+38(050)358-54-79
  • ___Ця електронна адреса захищена від спам-ботів. вам потрібно увімкнути JavaScript, щоб побачити її.
  • ___Кам'янець-Подільський, вул. Злагоди, 27Б
  • ___+38(050)358-54-79
  • Ця електронна адреса захищена від спам-ботів. вам потрібно увімкнути JavaScript, щоб побачити її.

Кам'янець-Подільської загальноосвітньої школи І-ІІ ступенів №11

"Школи - соціокультурного центру з напрямком родинного виховання"

                 Гімн школи

         

                   Веселе сонечко встає,

                   Вже на годиннику 7.20.

                   Ми поспішаємо усі

                   До школи № 11.

 

                   Ведуть нас у країну знань

                   Наставники, що люблять працю,

                   Любимі наші вчителі

                   У школі № 11.

 

                    Тут провчимось аж 9 літ,

                    А коли буде нам п’ятнадцять,

                    Частинку серця ми залишим

                    У школі № 11.

 

                     З тих пір пройде немало літ.

                     А буде більше нам за двадцять,

                     Ми знов зустрінемося тут,

                     У школі № 11.

   

Дочірні категорії